Магазин “Оберіг”
+38 (067) 423-67-67
— вишиванки, крайки, нитки, бісер, ткані вироби

Випадковий товар з розділу • Вишиванки

600,00 грн.
Модель 24

Як нас знайти?

Львів, вул. Щирецька 36
ТВК "Південний",
алея Європи, Магазин №17

Про вишивку

19 листопада 2012
Про вишивку

Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

            Вважається, що основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер. Вишивки- це в першу чергу обереги від усього поганого. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику.

 

"І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала".

 

Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.

 

Українська сорочка-вишиванка ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв та голубінь неба, всю розкіш землі та смуток чарівної пісні. Сьогодні ми сприймаємо мову вишитої сорочки здебільшого як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерність вишивальниць. А вона, поміж тим, народилася не лише, як витвір мистецтва, а й як наш оберіг. Бо закодована була одвічними життєдайними знаками сонця, землі і води. І захищала така сорочка, й сили додавала, й кохання берегла.

 

Орнамент на вишиванці наносився на найбільш вразливі для людини місця – комір, пазуху, манжети. Складався він не просто з малюнків, а із своєрідних оберегів – хрестиків, що уособлювали сонце; ромбів, які символізували землю, та інших знаків, проти котрих, згідно з народними віруваннями, була безсила всяка нечисть.

 

Широко використовувався рослинний орнамент. Шию увінчувало безперервне поєднання квітки, листка і пупянка, що символізувало народження, розвиток і безперервність життя. Вишивка на пазусі покликана захищати найважливіші центри людини – серце і душу. Тому тут широко застосовували символіку винограду, яка розкриває радість і створення сім’ї. А багата вишивка на рукавах – оберіг і шанування рук трудівниці. Дуже популярною у вишиванках є калина – символ невмирущості роду, улюблене дерево нашого українського народу.

 

Кожен колір у вишиванці має своє символічне значення. Біле полотнище – символ невинності і чистоти. Його вишивали здебільшого червоними і чорними нитками. Червоне – колір сонця, символ життя і свободи. Чорний – колір землі, означає добробут, достаток, іноді – смуток. Рідше вишивку доповнювали мережива, виконані зеленими, голубими, жовтими і синіми нитками.

 

Найбільше цінується у вишиванці її чистота. Сорочка шиється тільки з білого льняного чи конопляного полотна, за винятком траурної вишиванки, яка має чорний колір. Вишиванка у давній уяві мала захисну магічну силу. Від цього побутує вислів «народитися у сорочці» – значить бути щасливою людиною. З часом магічний зміст забувся, проте з нього розвинувся зміст моральний : вишиванка стала уособлювати любов і відданість, що мали вберегти від усього недоброго. Ось чому саме сорочку дарує хлопцеві дівчина, синові – мати, чоловікові – дружина. Наречена, даруючи своєму коханому вишиванку, ще й прикріплює до її уставок барвінок, щоб в родині панувала любов, і колоски, щоб був достаток.

 

Чарівної сили набуває сорочка, яку вишивали з любов’ю, добрими думками і чистими помислами. Така вишиванка захищає людину від усього злого.

Найбагатшими орнаментами прикрашали сорочки молодих дівчат. У цих сорочках вишивали комір або планки навколо горловини, полички і уставки, рукави біля зап’ястя і самі манжети, а також пазуху і поділ. До речі, за вишиванкою можна було судити про працелюбність дівчини: чим багатша вишивка, тим вправніша і роботяща дівчина. Жодна дівчина не одягала материну вишиванку, щоб не перейняти її важкий досвід. І ніколи дівчата не дозволяли переймати свій неповторний орнамент подругам, щоб ті часом не вкрали їхню долю. Значно скромніше оздоблювали свої сорочки заміжні жінки, переважно чорними і синіми нитками. Синій колір символізував довіру і безкінечність.

 

Та з особливим пієтетом наші предки ставилися до своєї першої сорочки – льолі. ЇЇ шили із крижми – полотна, в якому хрестили дитину. Коло пазухи вишивали кілька хрестиків синіми шовчиками на чисте і щасливе життя. По долу сорочечки вишивали білими нитками ялинки, щоб дитя добре росло і мало силу. Льолю не можна було підперезувати, щоб дитині не боліло всередині. Не було на ній і комірців, щоб у дитини не роздвоїлася життєва дорога. Таку льолю носили до дев’яти років. А потім міняли фасон – у сорочки з’являвся комірець-стійка, обов’язково вишитий, щоб дитина швидше до людей доросла. І вже у 12 років дитині одягали „дорослу” вишиванку.

 

Кольорова гама і візерунок на сорочці - то код місцевості, адреса батьківщини. У кожного краю свій стиль, манера, неповторність палітри. Жителів Лівобережжя впізнають по чарівним витинанкам, по ніжному шиттю білим по білому. Червоно-чорна гама - на вишиванках наддніпрянців. Вогненна щедрість червоного кольору - характерна ознака вишиванок Полісся. Поділля ж навпаки - гаптує сорочки та блузки чорними нитками. Золота щедрість тихої сонячної осені з її жовто-гарячими буянням кольорів - то неповторний стиль карпатських вишиванок.

 

Вишивали головні убори — очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, киптарі, спідниці, рушники, скатертини тощо. Вишиванка є єдиним елементом українського строю, що послугував натхненням і для багатьох новітніх одежин, як то футболки, сукні, блузки, краватки, що оздоблені вишиванковими візерунками. 

 


« Повернутись до списку

Кращі товари магазину